Лиш коли на те личко чудове Ляже хмарою жалісна туга, І болюще дрижання нервове Ті усточка зціплить, як шаруга
Коли б не легеньке дрижання палуби, то в той бінокль уже можна було розглянути чорні мурашки на пароплаві й шхуні, якими мусили на такій віддалі видаватись люди.
Спершу лише Арагорн розрізнив легке дрижання землі, потім копита дрібно застукотіли, все ближче, все дзвінкіше …
«Приб'ю, я «гадюку» , — твердо вирішив, напружуючись до дрижання.
— хрипів він, не в змозі примусити себе заспокоїтися, припинити дрижання в голосі й тілі.
Мені здавалося, що я ясно відчуваю нетерпляче дрижання стального корпусу.
Вам знайоме це почуття, містер Шерлок Холмс, коли натрапляєш па вірний слід , — якесь дрижання в нервах.
Йон і Алька, що були без охоронних комбінезонів, виразно відчували те дрижання.
Екраном, у тому самому темпі, що були дрижання, ідуть шерегами в ногу чоботи.
Коли ж плечі принца почали ледь помітно смикатись — вирішив, що Його милість змерзли і що це дрижання спричинене надмірно холодним для літнього чоловіка повітрям кімнати.