— вмить почувся позад неї зворушений, дрижачий голос Андрія.
І про вірника Мошка було немало бесіди: всі виділи, як він вийшов з Герма’ново ї «канцелярії» блідий, дрижачий, змінений і як, обзираючись та поставкуючи щохвилі, поволікся долі улицею.
Олеся примітила той дрижачий голос і почувала, що й в неї щось задрижало в душі.
Гуркотять фотелі, блискають дужче за діаманти очі, потискуються руки, дрижачий, горловий, нутряний сміх виривається шматками, слова стрибають розтріпаними, неохайними грудками.
І тонкий, дрижачий сум, як павутина над пожовклою стернею, літав од них в повітрі й обвивався круг серця.