Потім настала та велика мить, коли Петр кінчиком капітанового цизорика вийняв із порожнини персня одну з десятьох уцілілих дрібок Каменя, заліпив її в наготовлену грудочку воску й зробив із неї кульку.
Настя ходить і голосить: що ж їй тепер робити, чим їй кормити оту дітвору, тільки й було, що дрібок того скоромного.
Дід виймає шматок хліба та дрібок солі, починає й собі снідати …
Одного вечора, коли ми були самі, я вкинула дрібок цього смертельного алкалоща в його чашку …
Вона поклала на здоровому срібному блюді хліб, а на хлібі зверху — дрібок солі.
Коло кожного двору в воротях стояли застелені столи, а на кожному столі лежав хліб і дрібок солі.