Шлунок судомило від голоду, неприємний дріж проймав тіло.
Перспектива переступити поріг готелю кидала мене в дріж.
Мокрицький не підозрював, як хвилюється учитель, уперся поглядом у долівку, опустив руки і мовчав, безнадійно намагаючись стишити дріж у ногах.
Його душило, не давало дихати, потім з’явився дріж, він не міг заспокоїтись, тремтячими руками перебирав, гладив мокре волосся хлопчика, шепотів сухими губами : — Ніколи !
І нервовий дріж шкіри, яким вони відгонили мух, ставав частішим і довшим.
Джельсоміно газету читає, і від цього його дріж проймає
Ти лежиш на животі, а я розтираю тобі спину, намагаючись стримати дріж у тілі, намагаючись стримати вибух почуття, намагаючись в кожен дотик свого пальця вкластись, не вкладаючись, увійти, не входячи, лишити слід і лишитись непоміченим.
Дріж хвилями прокочувався по тілу, а зуби так цокотіли, що, мабуть, було чути на той бік Вісли.
Стільки ризику, небезпеки, а водночас — принади, що аж дріж проймає.