— Тоді , — брат Транквілій позіхнув, поглянув на свою палку — добре вислужений і відполірований дубець , — розпочинайте лікування.
В австралопітка малого дубець замашний у правиці, і саме тому носорога ні крапельки він не боїться.
Пістолет він сунув в ліву кишеню, залізний дубець — в праву.
А дубець у руках червоний та гнучкий, аж свистить …
Тварина затиснула в пальцях дубець і піднесла його перед собою, немов якийсь блазенський жезл.
Воно, це око, запалало пекельним вогнем — і зразу ж згасло, а дубець, що його встиг вихопити з-за пояса одноокий, випав з руки, бо камінь з песиголовської пращі влучив йому точно у скроню.
А колись казали так: «азъ, буки, фита, ижиця — дубець до спини ближиться».
Хлопчина, скочивши на великий валун, намагався вдарити палицею у скроню — велет відбив удар, дубець полетів угору, а хлопець у воду.