— осліплений злістю дукач не помічав, яким стало обличчя у полісовщика.
Іде багач, іде дукач, Пян шатається, Над бідною голотою Насміхається.
Ввійшовши в роль п’янрго, Тарас завів нової: Ой іде багач, ой іде дукач, Насміхається : — Ой за що, за що бідна голота Напивається?
Луна котиться і падає серед піль, мов кинутий зухвало срібний дукач.
Гуляла собі, значить, голота, а багач-дукач йшов мимо та й почав сміятись.
Лучицька мовчить, важко дише і мімікою показує, щоб їй наділи дукач і намисто, її наряджають.
В йому тепер живе новий хазяїн Пісок — перший дукач на все Гетьманське, перша голова в повіті, найщиріший земець, предводитель, предсідатель, банкір, заводчик-сахаровар — Данило Павлович Кряжов.
А ось дукач і ці перли од його, од мого сокола …