Навіть Дуся (Старкова дружина), жінка сумирна й лагідна, навіть вона поступалась своєю любов’ю до сина.
І Дуся спитала мене своїм грудним, задушевним голосом.
І зоряна зимова ніч почула мій хрипкий од хвилювання сімнадцятилітній голос : — Дуся !. .
Надходив Великдень, і Дуся призначила мені побачення біля церкви, коли вона вийде зі сповіді.
Іноді ловив себе на думці: мати б таку невтоленну дружину, але то було б жахливо, з поки що єдиною законною клопотів вистачає, а Дуся б у гріб звела, апетити в неї - ого-го.
Баба Дуся, начебто, й любить тваринок, але ж оті три купи … — Чого мовчиш? !
— Так, виявляється, у той понеділок там працювала Дуся !
Дуже кмітлива прибиральниця баба Дуся швиденько плюснула на Кіндрата Мусїйовича водою зі свого робочого відра.