А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться , — і ще добре як скінчать на співах, а то й до плачу не раз доходить.
«Піду ж я в сад та згадаю своє дівування, своє залицяння» , — думала Марина.
Тільки чогось обминали своє дівування, надолужуючи небилицями про чуже.
Вінок з квітів, особливо червоних, це символ дівочої чистоти та дівування.
В чарах кохання моє дівування, Хочу я вільно, як пташка, прожить …
Ґаздиньки, киваючи бородами, приглядалися розтанцьованим парам та згадували своє дівування …
І треба було б нагнати його, та чогось жаль було зобидити мовчуна, то й вистоювала в садочку до запівнічної години, підсміюючись над ним і дивуючись із себе: гарне має дівування.
Йшлося ж — не аби про що, а про їхнє багатостраждальне дівування, що дуже нагадувало затяжну війну між моїми бабою і сільськими парубками.
І в пам’яті Ксені Григорівни промайнуло, наче вві сні, її коротке дівування.