— Ади, Бодю, яке файне дівча тягне воду з кирниці !
Якесь дівча схопилося за грубезну дерев’яну ручку і щосили смикало, проте відчинити двері їй не вдавалося.
Це було вже не те молоденьке дівча, яке він знав.
— Вона пригорталась до нього обличчям, ніби охоплене каяттям дівча.
Гожим ранком серед травня, в поле вівці женучи, що безжурне, що вже славне йде дівча, співаючи: Оля-ля, тра-ля-ля !
Але ж це дівча, воно таке миле, рідне моєму змученому серцю, рідне порваній душі, так хочеться допомогти віднайти свою силу кохати, хай будуть випробування, якими б вони не були, ми їх витримаємо.
— не відставало вперте дівча, тепер уже причепившись до мене.
Не кожний спостерігач відрізнив би серед гравців дівча з короткою стрижкою.