Пересвідчились певно: дівчина зрозуміла їх, і чомусь зраділи.
Адже я не сільська дівчина на першій сповіді в страсний четвер.
Але там, де стояла дівчина, вже не було ні дівчини, ні гусятини.
Дівчина надрізала п’яту, впхала ногу в черевичок, зціпила зуби з болю і вийшла до королевича.
Поруч із ним ішла дівчина; на ній була барвиста спідниця, у вухах висіли сережки, в носі блищали прикраси, на ногах — браслети.
До нього зверталася жінка, можливо зовсім юна дівчина, якщо судити з дзвінкого, схвильованого голосу.
— Дівчина належить тому хлопцеві, отож будь обережний — він часом здатний на підлість.
Залишаючи зморщену дорожню мапу її лінії життя, лінії кохання та лінії серця, я дивилась, як ця незнайома дівчина, із суворим і рішучим обличчям, пересуває замерзлі ноги, які не згинаються, щоб дістати ключа та врятувати мені життя.
Дівчина проходить мимо землянок, мимо недобудованих хат, але бачить не те, що є, а те, що буде через кілька років.
Дівчина спостерігала за чаклуном із глибини печери, а він сидів незворушний, як самі скелі, випромінюючи тишу, що розходилася від нього, наче кола від кинутого у воду каменя.