— Як же воно так вийшло, що ваш батько мав землю, був дідич, а ви тепер за погонича в якогось пана Гнідинського?
Околичний дідич хмурився і закусував губи зо злості, видячись в тім жидівськім натовпі, котрий ані крихітки не зважав на нього.
Парох і дідич почали обережно спускатися зі скелі.
«А чи мав дідич довірену людину, якій міг доручити свої скарби ?»
— крізь зуби процідив пан дідич, котрий був, як і все панство, уніатом-католиком І люто ненавидів православ’я.
Заповістивсь мені, що він такий і такий дідич, близький мій сусіда, і приніс до хреста дитину свого робітника, доброго й вірного, знаючи звичай — од хреста не цуратись.
Якби не жнива, Мася давно б уже була в Печержинської, тим більш, що дідич спокою не давав; та жнива були на заваді.
Мені, знаєте, було дуже неприємно, бо дідич не любить, як до мене приходять мужики.
Дідич не встиг збудувати костьол, на щастя, помер.
— Пан дідич привчив нас поменше роботу зубам давати.