Беркут зрадів: отже, Трофимук удома, й нікуди йому не дітися.
«Але воно диктує свої закони, і дітися від цього нікуди.
Не можна забувати, що вони навічно поселені у вас і нікуди вам від них не дітися.
Тепер мені не було куди дітися: до завтра треба поламати всю оту блудню з тияволом, і я мав клопоту по вуха не тільки з готуванням до цього, а й з умовляннями Ами.
У нас же піде мова про світські розмови: порожні і безтолкові, що й самі не раді зі свого життя, але куди ж від цього життя дітися: народили на світ божий — мусиш ніжками дибцяти, очицями кліпати — і не обурюватися.
«Великий світ, а нема де дітися в тобі, нема де заховатись од ненависного ока; Може і в Майданах на нас чекає невблаганне лихо».
Поринувши в солодкі й щасливі спогади, він розповів мені, як міцніла з кожним днем його пристрасть до господині дому, як він нарешті зовсім збився з глузду: не тямив, що робить, що говорить, не знав, куди дітися.
Сколихнула Марина її образ, тепер і дітися нікуди …
Ткач із кумом кинулися до мішка, господиня вчепилася з другого боку, і бійка зчинилася б знову, коли б дяк, побачивши, що йому нікуди дітися, не висотався з мішка.