У процесі праці постає щось таке, ніби контр-влада, тому що експлуатований начебто робить ставку у вигляді своєї повільної смерти.
Експлуатований живе надією, що наступить день, коли він сам зробиться власником такої ж майстерні, повної людьми, що будуть на нього шити.
Але в ній стирчить найбільш експлуатований гвинтик.
Можна було б припустити, що експлуатований через працю віддає своє життя експлуататорові й таким чином у процесі самої експлуатації відвойовує собі право на символічну відповідь.