— Тисячолітня істина про невміння цінувати того, що маємо, і жалкувати за втраченим назавжди.
Кажуть, що краще потрапляти у гарні борги, які здатні приносити прибутки, ніж у ті, про які доведеться жалкувати, але не зможете з них довго виплутатися, придбавши не дуже потрібні, але дуже дорогі речі.
Я почав жалкувати, що ніколи не зустрічав євреїв у своєму житті.
Чорнявий, який, видно, зразу ж почав жалкувати, що зайшов так далеко, догнав його й хотів помиритися.
Безсмертна людина може відмовитися від своїх рішень, ставити їх під сумнів, або жалкувати щодо їх прийняття.
Тепер хлопці почали жалкувати, що покинули Накову хату, та пізно.
— Так уже я звівся, що ані гніватись, ані жалкувати ні на кого не маю !
Звичайно — жалкувати не слід, але це було б саме те, що мені потрібно !
Та коли він таки зайшов, то, незважаючи на бажання його побачити, котре в ту мить переважало, вона почала жалкувати, що це сталося.