Цього квітучого року коло ливарних печей і далі дощем сипались іскри, а жарота біля відчинених топок так само не спадала.
— Така жарота, пане осавуле, а ви ще й не пробували сьогодні кваску, як раніше.
Поки ви розкажете кожне свою оповідку, сонце вже зверне на вечірній пруг, жарота спаде, і ми підемо собі гуляти, куди скортить.
Прийшовши молодії дами в сю містину і розглянувшись на все добре, вельми її вподобали, а що стояла сильна жарота, то, бачачи перед собою озеро і знаючи, що ніхто їх тут не підглядатиме, поклали в ньому скупатись.
Одночасно все місто затоплює сонячне проміння і жарота поймає липневе небо свинцевим серпанком.
І пішла, війнувши пишним тілом … — Буде тобі й на сіннику жарота, як я до тебе дістануся !
Тоді справді стояла жарота, давно це було, і мали ми на двох яких-небудь тридцять з гаком …
Жарота швидко посилювалась, і я, трясучись, немов у гарячці, знову підвів очі.
Жарота розладу розпалює, воскрешає поховав ну ганьбу, викопує бридкі нечистоти, давні й забуті.