Грицик за княжою спиною хоркнув, наче веселий жеребчик.
Жеребчик вороний з коротким хвостом, ніби віялом.
П. Чехов писав братові: " … згадуються слова твого оповідання, де Іона говорить кобилі: «Був у тебе, скажімо, жеребчик і вмер, і ти йому, скажімо , — мати …
— Ні, Реді, я думаю, тепер у Матільди буде жеребчик.
Жеребчик кумедно ворушив гострою губою й брав хліб у рідкі молочні зуби, хоркаючи на Тимну бризками.
А коли вже вовк став пастухом, ведмідь монахом, а жеребчик радником, то це не жарт, а лихо.
А жеребчик то зупиниться, нагне голову, капризно махає нею, то брикне ногами й знову мчить по полю.
Будь вовк кухарем, ведмідь м’ясником, а жеребчик під вершником.
Дівчина й каже йому : — Дивись же ти, Іване Івановичу — купецький сину, стоїть у куточку в стайні малий плохенький жеребчик.
Тоді жеребчик цей каже йому : — Хазяїне мій вірний, пусти мене покачатися по сріблястій росі, по шовковій траві !