Вони якось болобонили «за життя», і коханець розповів: у дитинстві бабуся називала його Сашунькою, а він намагався повторити, та виходило — «Сасунька».
О, яка сила в зойку борні, свист ударів на життя і смерть !
Як ото нова одежина, що згодом старіє, з часом втрачає яскраві барви, вкривається плямами, мнеться, на пружках вистріпується, й на ній там і сям проступають потерті місця, таке було й нове життя в Сіддхартхи.
Здавалося, світ довкола був таким самим, яким він вийшов з рук Великого Духа — творця життя.
Я знаком суворо наказав їм мовчати, ніби від цього залежить їхнє життя.
«Але ж життя в пам’яті, навіть у твоїй пам’яті, сигоме, це не те саме, що справжнє життя.
Ой, неспроста бувають такими тужливими крики бродячих торговців: ці люди вкладають у незначні слова усю тривогу, весь біль свого страдницького життя.
Коли я розповів вам про своє життя, ви засміялися й вигукнули: «Майя !»
Хто що знає про темний безіменний вир життя, що клекотить у глибині нашої свідомості, яка той клекіт обертає в уявлення?