Вассеркампф схрестив на грудях руки, відійшов за свій столик, примружив очі, задер трохи голову, втішався ефектом од своїх слів.
Він схилив голову на стіл і заплакав, відчувши своє безсилля.
Страшно було дивитися на цю підняту, ніби на стовпі, голову, на жахливі очі, які, здавалось, могли спалити самим лютим блиском, на тіло-колоду, яке може задушити бика.
З раптовою люттю він копнув голову сімнадцятого, яка з розгону хряпнулася об стіну: Пощерблена зелена голова відкотилася назад, зупинившись біля Джонових ніг, на обличчі застигло німе страждання.
Він підвів голову і глянув у твої очі так відверто і несподівано, що враз вам обом стало зрозуміло, що, напевне, відчули Ромео та Джульєтта, заледве побачивши одне одного.
Він повернув до мене голову і по змовницькому підморгнув: «От і кінець їм приходить !»
І опустив голову, не бажаючи, щоб Паула бачила його лице.
Я залізла йому на коліна і поклала голову на груди.
Він повернув шоломоподібну голову і втупився у Керна двома опуклими, як у рака, очима-об' єктивами.
— Альса ж бо вважає тебе пихатою принцесонькою, якій ударила в голову несподівана могутність.