— В тому ж то й заковика, брате , — застогнав Журка.
Потім заковика вийшла: є такі книги, а називаються — журнал, так їх не один голубчик сочиняв, а цілих десять, ще й кожен своє.
Але ж батько, отой чорний , — імператорський, от заковика.
«Ударним» прикладом незграбності української мови став приписуваний М. П. Старицькому переклад знаменитого гамлетівського запитання у такому звучанні: «Бути чи не бути, ось-то заковика».
Якби не одна заковика: на час канікул наш загін наче зумисне збирається в іншу подорож.
От в тому і заковика, що незрозуміло, хто це міг зробити …
Заковика лише в тому, що стався новий випадок … і оскільки, як тобі відомо, інші інспектори зайняті …
— Ага, отут якраз і заковика , — криво усміхнувся містер Візлі.
Насправді ж ми нікуди звідси не поїдемо — ось у чім заковика !