Оникій ще позирив по вікнах, заглянув у ванькир, в закоморок, де обсихав закипілий кров’ю линтвар, і тільки тоді почав скидати з себе ліру, торбу, обстріпаиий піджак і перетлілу сорочку, вишиту узором гетьмана Полуботка.
Розшукати б їх та й забратися втрьох у затишний закоморок, подалі від війни, від гризні, від політики.
Вона вже й тепер, наслухавшись лебедів, поглядає на свій закоморок — теж почула тепло.
— Вірно, Семене , — чогось зрадів Кундрик, видать, і йому тепер хотілося зашитися в якийсь закоморок.