Він подивився крізь закіптявілий Купол на той бік, на приглушені вогні армійського табору.
Замість плити стояв камін, а збоку від вогню примостився закіптявілий чайник.
— Тим більше , — крикнув закіптявілий кіннотник , — що час підганяє, нічого марнувати його на напівтрупа !
Він замовк і поклав на коліна закіптявілий тигельок з речовиною, яка блищала, наче золото; досі цей тигельок стояв на низенькому табуреті між лівим боком крісла і віконною рамою.