Замріяний вираз обличчя зник, поступившись переляку й рішучості.
Він був кволий чоловічок, щока у нього сіпалася — тінь, а не людина, замріяний і неуважливий.
Перед ними й справді стояв замріяний красень з довірливими і лагідними очима, з яким дівчата зустрічаються навіть тоді, коли заздалегідь знають, що все це загсом не закінчиться.
Затихли сопілкові ночі, Зомлів наш замріяний спів.
— Голос незнайомого В" єня чомусь скидався на ніжне дзюркотіння струмка, на замріяний шурхіт листя під погожим вітерцем, заколисував.
Я помічав тоді у його очах такий замріяний, відсторонений погляд, що міг би запідозрити його у вживанні якогось наркотика, якби поміркованість і чиста мораль його життя не заперечували такої думки.
Професор, посріблений сивиною дідок, піймавши отой замріяний погляд, різким окликом виганяє уподобаного тобою хлопця до дошки.
Часто у самотині він ходив лісом, замріяний, з квіточкою в зубах, і прислухався до лісових звуків.
Мод зашарілась і звела на нього вдячний, замріяний погляд своїх лагідних карих очей.