Коли вона дивиться на гори й на море, то її губи кривляться, як від болю; видно, вона нещаслива, але надто горда й затята, щоб заплакати.
Але, поглядаючи на сина, він стримувався, щоб не заплакати.
Йому хотілося заплакати, однак очі лишалися сухими …
Бабуся вмерла від старості, тато — від хвороби … Мама — молода й здорова, отже, не варто перейматись, бо ж від однієї думки можна гірко заплакати … Не треба про це думати …
Мокій, щоб не заплакати, побіг до себе в кімнату.
А найбільше, тату, я хочу хоч раз таки заплакати на ваших грудях від радості, що ми разом, і ніхто нам не заважає ні докором із гнівних очей, ні вогнем із образливого слова.
Щоб не заплакати, я хоч-не-хоч мусив дивитися на нього суворо.
Він згадував свій вчорашній стан, коли у нього виникло бажання заплакати.
— прогарчала вона крізь стиснуті зуби, часто кліпаючи, щоб не заплакати.