Решті , — звернувся Устименко до загону , — коней запрягати !
Несуть нечестиві на плечах своїх злий рест і важке ярмо, що їх мучить, а свою втому, якої самі є нуватцями, скидають на царство боже.
І ярмо його здійметься з них, і тягар його скинеться з їхніх рамен !
Навіть забув, що не болгарин, що не підлягає покарі за болгарські гріхи, хоч і які там гріхи в людей, які не хотіли надягати на себе чуже ярмо.
— Ми, запорожці, дякуємо тобі, ясновельможний пане, що ти взяв собі до серця, як слід було найвищому провідникові України, долю нашої батьківщини і рішив визволити її та скинути московське ярмо.
Діти й внуки прославлених захисників волі нелегко згинали свої шиї в ярмо.
О ні, зовсім навпаки — це ярмо, виснажливий біг, скільки стане сил, та ще й самотою.