На полу, під стіною, лежить батько, чорніє; далі Парася, поз запічок — мати.
Кривитесь і махаєте рукою, наче мій блазень, той, що я його давно викинув у запічок.
Нервуючи, панок хапливо нишпорив по хаті, щось шукав: зазирав у всі кутки, в запічок, у підпіл, тремтячими руками одчинив незамкнену скриню, старезну, почорнілу, в якій лежало якесь шмаття, довго рився у тому шматті.
Серед них: «А хто хоче у запічок …», «Заповіт дівчині», «Вся старшина вже зійшлася» (на мелодію «Ой на горі сніг біленький»), «Поле і кадра нині торжествують» (на манер коляди «Небо і земля») та інші.
Один Василь, залізши далеко в запічок, затих і ні мур-мур …
Того вечора Марія постелила постіль і не пішла, як звичайно, на запічок.
Я хутко злізаю на запічок, звідти плигаю в дідові валянці і повз старців вибігаю стрімголов надвір.
Чому не здогадався уважно обдивитися хату, заглянути в запічок — там, виявляється, був хід до справжнісінької печери, і поки один песиголовець атакував, відвертаючи на себе увагу, два інших просто залізли.