Розпластався по землі, по камінню, по килиму сухого моху, пригорнувся до тверді черевом, готовий заскиглити, готовий закричати, благаючи пощади …
Власне, то був не плач, він уже кілька років по-справжньому й не плакав, але знав, що досить йому скривитися і заскиглити, як мати зробить усе, що йому заманеться.