Догоряв день, насувався осінній вечір, подував нетеплий вітрець, шепотів засохлий лист калини.
Вона вхопила з столу вже засохлий зелений бутерброд і посунула на голодуючого.
Знову потрібні дощі: зерно в колосі проходить стадію молочної стиглості.
Тепер це був дуже старий, дуже нездоровий, засохлий, мов вобла, чоловік — з гривою сивого поріділого волосся, глибоко запалими очима та неймовірно довгими, жовтими від нікотину, нервовими пальцями.
Є і в пшениці якесь благо, та не в її стебельцях, які щойно наливаються соком, не у м’якому колосі, що звільнюється з-під листочка , — воно з’явля ється лишень тоді, коли опалене сонцем зерно сягнуло належної стиглості.
Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосі жита загубить свій голос , — літо, літечко !
В руці у Фічаса кізяк — круглий, чорний, засохлий волячий гній.
Тоді він виймає з-за пазухи засохлий хліб і подає їй:
Стонога зірвалася з поруччя й перетворилася на засохлий порожній колосок.
Мнучи підбором чобота засохлий мул, він лише зайвий раз посвідчив, хто їхав на коні із зламаною підковою.