Це начебто степові люди, а з їхньої розмови можна припустити, що вони прямували в затон.
Починався затон, широка робітнича околиця Семипалатинська.
Ця місцевість відома ще з давніших часів, ніж Кам’яний Затон.
— Віднині я, господар усіх навколишніх місць, наказую цей затон надалі іменувати Лукомор’ям.
— Коли хочеш знати, я назавжди запам’ятаю цей затон.
Склавши прохання, Абіш уже зібрався з Какитаєм їхати, як Магіш несподівано заявила, що теж поїде з ними у затон.
А тоді й зовсім покинув свій затон і перебрався до іншого, звідкіля до нього не долинали навіть найменші звуки, що їх видавали двохвості.