Здавалося, він геть-чисто забув усіляку латину і вкарбував у себе хресне знамення з такою ревністю, немов збирався навіки затямити його власною плоттю.
Тим часом фельдкурат повторював з катехізису те, що колись у семінарії йому не вдалося затямити.
Дитино моя, я розумію, як тобі важко, як боляче, та одне ти мусиш кріпко затямити: якщо він таке вчинив, то не любив !
Собаки ж натомість ніяк не могли затямити собі, що його не можна зачіпати, коли отаборяться.
Оце треба затямити про всі чорти й чудиська, пояснив тато: ім в охотку лякати людей, але тільки-но станеш міцно та глянеш отак — і воно тікає, аж перекинеться.
— Мусиш добре затямити, з яким гендлярем ти маєш справу.
Наступне варто затямити тим дурням, котрі, звикши тут до мене, вже підсміюються — зі смертю краще не жартувати.