От хоч і коні … збруя, бляшки, Коваль підкови їм кує, Прикраси їм усякі є - Побрязкачі, блискучі цвяшки …
Ось чому скарби скіфських курганів — кінська збруя, одяг і прикраси, зброя, посуд — є предметами ужиткового мистецтва.
Шелестів у придорожніх деревах вітерець, підхоплював і заносив у глухі степові яруги сухий сніжок, порипувала збруя на конях.
Ряхтіла кінська збруя, блищали крицеві лати, сонцем горіли золоті князівські шоломи.
Збруя нова — вуздечки й сідла з воло в’ячо ї шкури.
І пояси, і шапки, і збруя на коня, і чепелі, і сорочки, чого тобі треба, купуй !
Та ще й четверо холопів на додачу, а з ними — сани, коні, збруя …
Сотники, хоч і перечилися не раз, чи вартніша біла, чи огненна збруя, чи піхотне військо, чи кінне і котра сотня в їх полку найкраща, але всі вони кріпко стояли на тому, що кращих дівчат і бути на всьому світі не може, бо прямо нема куди.
Як промені сонце ллє золоті, Червоніла збруя, мов у вогні, Скакав він вперед на швидкуму коні Повз острова Шелут.