А так, беззвучно поматюкавшись і звучно вдарившись разок головою об дверцята деренчливого холодильника, врешті таки заспокоїлася і згадала слова старого настоятеля: «Істина відкривається тоді, коли тертон до неї готовий».
І він схопився за ту ж гіллю, що й Володько, але гілля розважила тягар, нагло звучно тріснула, а дядько вже летить із гілляччям униз.
«Сідай», сказала вона, звучно вдаривши себе по стегнах.
Як не кажи, звучно, соковито, а головне конкретно".
— Руді вибіг, широко відчиняючи двері: йому подобалося, коли дзвінок дзвенів довго і звучно.
За хвилину озвався другий, а у відповідь в лісі звучно заграла зброя.
Зручно сівши у високе різьблене крісло, Гарет витягнув схрещені ноги і звучно сьорбав благородний напій з дорогоцінного келиха.
— Звучно, поетично й пахтить Парижем, Монмартром, жерцями мистецтва й іншим таким.
І коли я побачила вас у небезпеці, я почула такий жах, таку тугу за вами, так уся всередині без-звучно закричала, що … що ніякого сумніву у мене не може бути.