Лісова соня — маленька звірина, збентежено визирнула з покинутого сорочачого гнізда, яке вона облюбувала собі на зиму, і знову злякано сховалась у нього, не помічена дітьми.
Бобри, хохулі й інша тямовита звірина в скрутну хвилину рятуються саме в воді.
Навіть пересичена кров’ю звірина зграя, злякавшись того, що бачила, почала умовляти їх спинитися.
Видно було, що сердешна звірина смертельно перелякана і вся зіщулилась у своїй маленькій клітці.
— Я знаю, як викувати лицареві обладунок, щоб ніяка звірина його не пошкодила.
Коли звірина почула цей голос, прорвала дванадцять дверей на чортівських млинах і прибігла до Івана.
Зовсім не їжак або якась інша дрібна лісова звірина привернула увагу вівчарки.
Звірина вже зачула кров і, втративши спокій, почала дертися по ґратах угору.
— «Куди Живія ступить, там земля цвіте й родить і буйно плодиться звірина всяка, така в ній сила.
Звірина була завбільшки з вівчарку, але дивовижної форми й кольору.