Вп’яливши здичілий погляд у гріб, заговорив : — Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї !
Це здичілий сад; Лиш бур’яни, потворне й хиже зілля Буяє в нім …
— Він вимовляє це зміненим нараз, майже поганим голосом, а погляд у його несміливий, здичілий.
Це чи жид, чи чернець, чи якийсь пустельник, здичілий в поліських пущах?