Од сих думок він ізнов переходив до протилежних, висміюючи себе; так не один день і не одну ніч думка думку в нього побивала, що не брала вже його ні їжа, ані сон; занедужав, бідолаха, так, що мусив у постелю злягти.
«Хоч би не захворіти, не злягти в дорозі», твердила вона в думці і міцно трималася за подругу, що стояла поряд.
А їй ніяк не можна злягти, вона зараз уіа таіог — вища сила.
Тільки бідній вдові було не до втіхи, бо зненацька розхворілася і мусіла злягти.
Нога боліла дедалі дужче, і довелося хлопцеві зовсім злягти.
І злягти навіки. (А Коля каже, що на віках лежати може не кожен: дуже сильні треба мати вії.