Днів через десять Левченко, змарнілий, з припухлими очима, неголений, знову з’явився в музеї.
Стефан Потоцький, блідий і змарнілий, лежав на попоні під навісом шпиталю полку Максима Кривоноса.
Небритий, змарнілий, мішки під очима, він не вийшов і не привітався.
Мортон, блідий, змарнілий, тремтливими руками перебирав газети.
Під цим вікном біля голого дерев’яного столу стояв високий змарнілий чоловік.
Миколай Потоцький, змарнілий, із запалими глибоко очима і порізаним зморшками чолом, сидів у кріслі на чолі великого дубового столу і мовчки дивився на білу парусину шатра, яка легко коливалася під потягами вечірнього вітерцю.
Той перестав труситися й підвівся, тримаючись за стіну, ще більше змарнілий, пожовклий, у струменях поту.
Багато років потому, пізнім квітневим ранком, вже значно огрядніший і змарнілий Аді снідав, втупивши вирячені баньки в парчеву спинку дивана позаду Єви.
Змарнілий, неголений, Фогель швидко читав і передавав їх Рудіну.
Притримуючи Ольгу, він обережно спустився в землянку, де вже біля столу сидів змарнілий Сагайдак.