— Наробила шкоди ота ваша навіжена знахурка , — гомонів доктор, йдучи вулицею.
— Одже ще запагубить та дурепа знахурка бідну молодицю !
Камілла — страшна войовниця, І знахурка, і чарівниця, І скора на бігу була; Чрез гори і річки плигала, Із лука мітко в ціль стріляла, Багацько крові пролила.
«Баба знахурка повернеться, аж тричі - на слід плюне та ще й ногою розітре, проказуючи: «Згинь, зникни, сатано !»
Знахурка й одшіптувала мені, і підкурювала мене усяким помічним зіллям.
Є тут в нас на селі одна знахурка, до котрої наїжджають навіть панки.