— Ти з небезпеки зробив собі ремес ло, а за це не можна нікого зневажати.
Дозволяю вам від сьогодні зневажати мене, бо певен, що згодом ви мене полюбите.
Але так уже влаштована людина, що вона не може весь час себе зневажати, ненавидіти й лаяти.
Чоловік мій взяв мене за багатство, а тоді почав зневажати, відступився від мене, гнобив, зраджував безнастанно.
За всі скарби Верони я не дам Його в моїй господі зневажати.
«Нечувано, хіба так можна зневажати чоловіка та всю його родину?
За таку зміну ставлення вона ще більше почала його зневажати: піддатися риданням — що за йолоп !
Ти не можеш зневажати мене більше, ніж я сам себе зневажаю.
І я більше не могла ні зневажати, ні ігнорувати його нарікання на Капітолій.
І от уже саме те, що вона зустрічалася з вами, кохала вас, примусить її зневажати свого чоловіка і почуватись нещасною.