Лише після сигналу сурми вони знехочу почали повертатися до рухомого табору.
Трошю немовби знехочу дістав із кишені штанів великого старого гамана з численними кишеньками, які закривалися на кнопки.
Сера знехочу згодилася, і я все-таки послав листа.
Кавалер не розумів іще, до чого веде панотець свою річ, і ніби знехочу одмовлявся, що не посилав ані гаманця, ані пояса, щоб не захитати ченцевої віри в слова тої панії, якщо він і на сей раз од неї говорить.
Бородань кинув ніби знехочу : — Загадаю вам загадку.
— питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють — то в мене, то в Тетяну.
Як добрим ціпом, собака гепнув хвостом по землі, знехочу встав і, так стоячи і нікуди не тікаючи, сумно дивився на Миколку.
Піп ніби знехочу заговорив : — Та вже … аби не говорили люди, що я без милосердія.
Розбійники з подивом глянули на свого вождя і знехочу, нерішуче виконали наказ.
Ми постояли там трохи, доки я милувався дивовижною майстерністю, з якою двійко сірих поні було розташовано у пасмі передштормового світла на чолі притемненого табуна; Джік знехочу визнав, що принаймні художник тямив, як користуватися фарбою.