Знечевя нарисував сьогодні портрет В. В. Кішкіна — досить добре.
У капітанській каюті на підлозі побачив я зімяту сторінку давнього знайомого, «Русскаго Инвалида»; підняв його і знечевя почав читати фелєтон.
Прийшовши додому, я знечевя розкрив книжку «Отечественныхъ Записокъ» за січень, і яка ж краса випадково впала мені в очі !
У пятій годині ранку пішов я знечевя «на косу» (пристань) відвідати моїх новопетровських арґонавтів, що так швидко переплили зо мною Хвалинське море.
Правду кажучи, я не бачу великої потреби в цій пунктуальній акуратності , — а так, знечевя.
— Так , — відповів я , — знечевя, для власної приємности.
Знечевя за зиму думаю намалювати з неї етюд при світлі вогню в тій позі, в якій вона сидить з указкою в руці, вдивляючись у граматку.