Вигинчасті пагінці тернику звисали до землі, а знизу до них тяглися зміїсті батоги ожини.
В Барни, на щастя, нікого на дворі не було, та по дорозі знизу хтось іде, якась жінка, наближається, пізнаю !
Вони стояли мовчки, один по цей бік, другий по той бік порога, стояли, аж поки знизу почулося лихоманкове перестрибування по сходах.
А декотрі витягали ті трубки і, приладнавши до них знизу чудернацькі головки, то менші, то більші, а то навіть дуже великі, дмухали в них крізь тонесенький отвір зверху, таким чином добуваючи звідти штучні хмарки диму.
Згори й знизу, розбуджені шумом, підходили пожильці, юрба заповнила майданчик.
Але знизу хтось лагідно, майже благально озвався:
Минули дві томливі хвилини, потім ще дві, потім п’ять хвилин … Знизу не долинало ні звуку.
А про це камера завжди була попереджена по телеграфу знизу, і звідки, як звичайно, трус наближався.
Якийсь час ми дивилися одне на одного — він згори, я знизу, він запитливо, я — затято й злісно:
Знизу грот підсвічувало сонце, згори звисали «гілки» та «квіти» — білі вапнякові відкладення.