Вже світять на мою журу Їх очі зорі ті звірячі Та насміюся я звір'ю Я над усі сузір'я зрячий Бо ніччю сам тобі зорю
Зрячий — нехай вказує дорогу, думаючий — нехай думає, а злодій і забіяка — нехай сидять за ґратами !
І карлик горбатий тому, що ти стрункий, і мавпа сліпа тому, що ти зрячий.
Я почував себе так, як почував би зрячий у м’якому взутті та безшелесній одежі, потрапивши в місто сліпих.
У «Куран-и Керімі» з цього приводу сказано: «Ніколи сліпий і зрячий не будуть один одному рівнею».
У темряві ви сліпі, а він зрячий, самі прийдете йому в пащу.
Якби він був зрячий, я б сказав, що він дивиться на співрозмовника приголомшеним поглядом.
— Як би я хотів створити малюнок, котрий би показував, що сліпий і зрячий один одному не рівня.
Але зрячий і сліпий за однієї і тієї ж небезпеки — зовсім різні люди.
А зрячий, бачачи зображення, що відтворювало людину, звірів, птахів, гори, ріки, ліси, поля, квіти, сонце, зорі й коштовне каміння, й наводячи у всьому незмінну міру, яка художниками називається малюнок, утішався великою ве селістю.