Новим у нас повинен бути не зужитий кимось мотлох, а все найкраще — не лише для нас, але також для всіх.
Якби навіть Артур щось і піймав своїм вухом, то подумав би, що це поскрипує розсохлий зужитий паркет.
Кожен приплив приносив новий її ладунок, заправлений кольорами далини, так, мов би попередній був уже зужитий і вичерпаний.
— Я й сам думаю, Раше, що той кусок олова буде чудово зужитий , — озвався Котон.
Кліпав очима від різучого світла, був зужитий, злинялий, навіть золотий ланцюг на грудях якось мовби потьмянів.