Затиснута зусюди тісними шеренгами синьомундирників, хвиля билася, підмивала трухляву споруду, котру ось уже мало не триста літ зводили омиті потом і кров’ю народу руки Романових.
Страшенно хочеться пограти, але тут не зручно: нагорі зусюди чутно, а внизу фортепіано кепське.
Контраст між яскравим сонцем у середині зали й темрявою в її кутках справляв дивне враження — здавалося, зусюди зоріють тисячі очей.
Ішли вони, мовляв, туди зусюди: На луках зайняті і просто в повітках, Адже цигани недарма гостюють у святині.
Нечиста совість кари жде зусюди; Лиш втопить страх, аж він вже гульк на люди.