Микола Сєрно-Соловйович писав про них: «Пізнавши їх особисто, важко не віддати справедливості їхньому серйозному розуму й найбезкорисливішій любові до Росії, навіть коли б я не поділяв їхніх думок …
Я вірив Богам, я вірив пророцтвам, а ви з батьком вірили лише в силу розуму і блиск клинка.
Перед обличчам фанатичного комунізму заклики до логіки й розуму, політика опортунізму є до нічого.
Зійти з ескалатора так легко, як опинилася на ньому, їй не вдалося, вона заметушилась, відтак аж самій від себе зроби-лося смішно, але на її провінційну ворушню ніхто уваги не звернув.
А справа велика великого розуму вимагає, а не цілувань і поклонів.
І на цьому все б і скінчилося, якби хтось не кинув: «Тішся-тішся, бо коли він раптом вирішить зійти з свого корабля, ти знову будеш грати у борделях, далебі, в борделях».
Нам не вдасться зійти з вертикалі, для цього потрібна тисячократна потужність двигуна.
Людина — це тілесно-біологічна істота, але також власник розуму, волі, совісті.
Козирячись і розуміючи, що моя відвага може бути лише ознакою розуму, я відповів ствердно.
О, ця тиха вода, що зриває греблі розуму … ."