Зірниця вийшла з палати, махнула хусточкою і до самих копитів Громовикового коня розіслався довгий міст з хмарок, застелений та обвішаний рожевими та оранжевими килимами та хустками.
Ось типовий уривок з однієї із таких доповідей: «Нашому народови, розділеному кордонами, присвічує Шевченків геній як досвітня зірниця.
Та ось блиснула в небі зірниця — і перед ним з’явилася ціла грядка квітів, усе дивовижних, усе небачених; тут-таки й простеньке листя папорті.
Зірниця глянула на чорні Громовикові кучері, на блискучі очі і сказала:
І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях
— Але я їх бачив, і не одну, і не здалеку, а зблизька, і впевнити Вашу милість можу, що кожна з них померкла би при вас, як при сонці зірниця.
І тільки перша зірниця розлила пожежу над Жолобецьким лісом, а за городом запідпідьомкали перепілки, втікачі почали рухатись зі сну.
Як зірниця сонце, так і це знамення веде за собою здоров’я.