В центрі неба найяскравіше горіла біла кругленька зірочка.
Сяяв у небі Місяць, стояла коло нього Зірочка, і дівчинка повертала до них вряди-годи голівку.
Яскраво-червона зірочка чимраз ближчала, почувся плюскіт весел та людські голоси, і нарешті з невидимого човна гукнули:
Спочатку рибалки орієнтувались на вершину однієї з гір на березі, а коли вона зникла за обрієм, орієнтиром для них став маяк, його світло, наче маленька зірочка, яскраво спалахувало віддалеки.
А після цієї справи поручику вже зірочка світить — штабс-капітаном буде.
Коли всі запрошені на обговорення коротульки зібрались у просторому залі і всілися на стільцях, на трибуну вийшов професор Зірочка, й перше, що від нього почули, були слова:
Ці заключні слова щоразу спливали в пам’яті юнака в ті хвилини, коли «зірочка» пам’ятно ї машини розгортала повість про планету Торманс у майже натуральному житті екранів ТВФ.
Бігунець пішов по одній із стежок, що була як права рука сонячного палацу, і ті, хто дивився в цей час із землі в небо, казали: «Дивіться, зірочка рухається !»
Незнайко так реготав, дивлячись на ці перетворення, що не помітив навіть, як виступ артиста-трансформатора закінчився, і Фантик оголосив, що наступним номером виступатиме співачка Зірочка.