Дивився вниз крізь приплющені повіки й бачив, як мчить дорогою кінний загін.
Їде він дорогою, надибає на дорозі злоту підкову, здоймив та й сховав, їде далі, найшов злотий кучір, здоймив та й сховав, їде далі, найшов злоту шерстину, знов сховав.
О, присягаюсь своєю невмирущою душею, я безмежно вдячний ще й за те, що саме я тут сиджу !
Аж ось їде дорогою той самий чоловік, що вперед їхав з водою: сам сидить напереді, а ззаду сидить його синок з паличкою в руці.
Дорогою пан Росава оповідав своїм супутникам про місце, що мусило стати їхнім черговим притулком.
Нема такого, хто б не здригнувся душею на раптове, хай і чуже, нещастя.
Цигани перед ними вирушили додому звивистою дорогою на старому «форді».
Понад дорогою криво й косо стояли телеграфні стовпи з обірваними дротами.
Він просить, щоб дзвонили дзвони над його живою душею.