— додав староста Яків Кабанець, такий удатний до тих приказок.
Кабанець слухняно підкорився і зайняв своє місце в президії.
Біля пасіки й біля саду у діда Євмена тільки й сторожі було, що отой кабанець перістенький та Рябко.
Кабанець ойкнув від болю і позадкував від трибуни в обіймах міліціонерів.
Та пройшла вже хвилина часу, а Кабанець стояв на трибуні і мовчав.
— питає його Кабанець, коли Чіпка знемігся трохи.
Зала то вщухала, то знову шуміла, а товариш Кабанець, відтягнутий разом з трибуною трохи набік, продовжував стояти, мовчати й дивитися на людей.
Кабанець добре знав старого Мирона, знав Марину і рід Маринин.
— Починайте свою промову, товаришу Кабанець , — сказав голова президії , — бо ви не вкладетесь у регламент.