Запорожці в' їхали в Чигирин з Черкаського шляху через Калиновий міст.
Блиснула блискавка, і на калиновий вітер упали перші краплини дощу.
Калиновий цвіт і бузиновий розпускавсь там у два рази більш і дужіш; червона, пломениста шипшина розквітала тут пишніша й блідша і пахла легш.
— І теплий, як душа, хліб на столі у людей, і пісню над світом, і калиновий вітер у світі.
Чорний вітер почав мінитись йому на червоні кола, на калиновий вітер, який хилив і нахиляв достиглі грона.
Прийшов удовенко на калиновий міст, став на варту.
— Як гарно: калиновий вітер у світі - вітер добра, краси, надій …
Так, кажуть, пролізла аж у гущавину та зараз до калинового куща — ріс там кущ калиновий великий , — сіла там під ним і головою до його припала, і руками його обхопила, й каже : — Калинонько , — каже , — моя червоная, рідна моя матінко !