Адже в першій-ліпшій брурній калюжі у Томах уже відбивається майбутнє, кожна така калюжа — то вікно у спустошений часом світ.
Тримаючи мене за руку, попереджував, е приступка, де гнилий бальок чи калюжа , — видко, навідувався сюди частенько.
Правда, там лишалася калюжа футів десять у поперечнику й півтора фути завглибшки.
— Це велика, привелика калюжа, яка не має ні краю, ні кінця … , — хлопчик заміявся і поніс його на руці показувати свою кімнату, іграшки, але равлику Ру захотілося їсти, бо хлопик так і не дав йому кусник пирога.
Топив наш батько кораблі задля того, щоб бодай хоч іноді у брудному шинку маленька калюжа його життя обернулась хоч на час у море — бездонне і безкрає.
Між ворітьми й будинком розлилася величезна смердюча калюжа, куди стікала дощова вода й вихлюпували помиї.
Це було дощової осені, і в дворі утворилася справжня величезна калюжа, яку Маськін назвав «Атлантичний океан».
Ішов уздовж вулички, брук — тільки в нікчемних залишках, інколи розливалася на дорозі брунатна калюжа, скраю галасливо хлюпалися горобці: сонце впало на плесо, і калюжа раптом заграла й запромінилася гострими голубими спалахами.
Воно виблискувало, ніби калюжа на сірому хмарному небі.
— Кров, велика калюжа крові - наче з цілого бізона.